Матусенько рідна , голубонько мила,
З якою ж любов’ю мене ти ростила!
Ти в Бога благала здоров’я для сина,
А в Діви Марії щасливої долі просила.
В твоїх пісеньках колискових
Навчався я рідної мови,
Такої красивої, ніжно-мрійливої,
Як пісні в гаю солов’їної.
Навчала ти любити працю
І хліб святий на батьківськім столі,
Любить всім серцем Україну
І гарний слід залишить на землі.
З тобою я зріс у любові.
Щодня ти мене цілувала,
До серця свого пригортала.
Ти в мене найкраща, єдина
І найрідніша людина.
Матуся у мене веселої вдачі,
Але вечорами часто вона плаче.
- Що сталось, матусю?
- Сталось, синочку, - війна…
Чужої біди не буває, мій сину,
Бо вся Україна - велика сім’я.
Плачуть матусі по всій Україні,
Плачу із ними і я.
Руки матусі ніжні, ласкаві,
Як крила лебідки, мене пригортають.
А вечорами матуся молитви читає,
В прохані їх до Бога здіймає:
- Боже великий,єдиний,
Нам Україну храни,
Дітей, що воюють на сході країни,
В сім’ї живими верни.
Хай мир в Україні настане,
Хай згине проклята війна!
Хай наші сини підростають
Для мирної праці, любові, добра.
Я і за тебе щоднини
Молитви читаю, мій сину,
Щоб всюди тебе вберегти від біди.
І де б ти не був, далеко чи близько ,
Завжди повертайся сюди.
Бо мамина молитва - вічний оберіг –
Завжди веде сина на батьківський поріг.
Очі у матусеньки – голубі озерця,
Ніби квітнуть проліски в мене біля серця .
Поглядом голубить ніжно так вона,
Ніби в нас у хаті цілий рік весна .
Хай навіки згинуть вороги країни,
Й сонечко зігріє наш батьківський край.
Хай здійсняться наші заповітні мрії,
Щоб країна стала – Україна - рай .
А ти живи, матусенько, довго і щасливо,
Щоб завжди зустрічала із дороги сина!